Підтримати Долучитися Увійти

СТРАТЕГІЧНА ПОМИЛКА ПОРОШЕНКА — НЕДОВІРА ДО ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

2015/11/24 10:43

17 (1)Заступник Голови Політради СИЛИ ЛЮДЕЙ Вадим Трюхан прокоментував для “Дня” підсумки другої річниці Революції Гідності.

За 25 років в Україні відбулося три революції: «Революція на граніті», Помаранчева революція та Революція Гідності. Жодна з них своїх кінцевих цілей не досягала. Незалежно від того, хто ініціював революції, важливо — хто прийшов до влади в результаті та які зміни відбулись у державному устрої чи системі управління. Революція Гідності мала на меті зміну режиму, проведення системних реформ у державі, запровадження дієвих інструментів боротьби з корупцією та укладення нового суспільного договору. Держава досі залишається пострадянсько-олігархічною, в якій декілька кланів мають доступ до 90% всіх ресурсів.

Після втечі Януковича Україна, ослаблена його режимом, була втягнена у війну за незалежність. Найкращі та найактивніші представники громадянського суспільства спрямували діяльність саме на це — волонтерство і добровольчий рух. Але активісти, які були драйвовою силою під час Революції Гідності, обрали найпростіший шлях. Вони розійшлися по існуючих політичних проектах, які брали участь у виборах 2014 року, наївно сподіваючись, що потім об’єднаються в парламенті в якусь платформу і зможуть грати першу скрипку в законотворчості. По факту, хоч якими б вони були талановитими та порядними, їх з’їла система, яка роками складалася в парламенті. Під час Майдану лідери громадянського суспільства не зрозуміли, що питання не в зміні чинної політичної системи зсередини, а в народженні нової. Протягом останніх двох років громадянське суспільство засвоїло урок об’єднання навколо одної або декількох ідей. Це засвідчують місцеві вибори, адже до наших політичних команд прийшли представники громадянського суспільства. Воно не зупинилося, а почало самоорганізовуватися, зокрема в «Реанімаційний пакет реформ», «Силу Людей» та інші громадсько-політичні об’єднання чи рухи, щоб змусити державу погодитися з необхідністю перезавантаження України.

Стратегічною помилкою Петра Порошенка було не довіритися громадянському суспільству і новим лідерам, які пройшли становлення під час Революції Гідності по всій країні. Люди, які пройшли Майдани, фронт та волонтерство, мають нульовий рівень терпимості до свавілля політиків, злочинів можновладців, корупції та інших болячок нашого суспільства. Якби Порошенко відкрив вікно можливостей і допустив нових людей не точково, а масово, то не мав би можливості вибудовувати ієрархічну модель абсолютної влади.

Натомість він зробив ставку на старі кадри, з якими звик працювати протягом своєї кар’єри, бо завжди був присутній у владних колах за Кучми, Ющенка та Януковича. З ними він уміє домовлятися, до того ж, має важелі впливу через ГПУ. Ця стратегічна помилка призвела до того, що Україна втратила динаміку у здійсненні реформ і пішла хибним шляхом у питанні відновлення свого суверенітету й територіальної цілісності. Ставка на старі кадри типу Кучми — завідомо програшна. І як ми побачили, Мінські домовленості, підписані ним, виявилися недієздатними — жодного пункту з комплексу заходів від 12 лютого 2015 року не виконано.

Окреме питання — євроінтеграція, яке стало приводом для початку Євромайдану. Але держава нічого не робить для того, щоб підготувати український бізнес та громадянське суспільство до можливостей, які можуть відкритися завдяки запровадженню ЗВТ з ЄС. Упродовж останнього року ми бачили падіння експорту товарів до Євросоюзу. Угода про Асоціацію є ключовим документом у євроінтеграції, але у нас досі не призначено особу, яка б на політичному рівні — у Кабміні — відповідала за це питання. До того ж, потрібна відповідна структура, як в інших країнах, які готувалися до вступу в ЄС і досягли цього — скажімо, Румунія, Польща та ін. А в нас, прикриваючись хибними тезами про «зайві фінансові витрати», цього уникають. Утім, справжня причина така: якщо на посаді віце-прем’єра з євроінтеграції опиниться фахова людина, яка очолить міністерство, — вона не терпітиме ухвалення лобістських законів та постанов, які суперечать Угоді. Така особа зможе привернути увагу суспільства до проблеми й вимагатиме від міністрів працювати для підготовки України до вступу в ЄС. І це може стати подразником, який порушив би «болотний баланс» у нашій владі.

Повний текст статті